В народі кажуть, що взимку скільки днів,
стільки й свят. Різдвяно-новорічний період завершувався святом Водосвяття. Його
ще називають Водохреща, Хрещення, Ордань, Богоявлення господнє. Цей звичай
прийшов до нас на Україну разом із християнством і став традиційним святом
нашого народу.
Вечір напередодні Хрещення називається другий Свят-вечір або "Голодна кутя". Ця назва пішла від того, що доти, доки не посвятять воду, люди не їли. Надвечір ішли до церкви, де святили воду. Свяченою водою господар кропив всіх членів сім'ї, хату, подвір'я, криницю, свійських тварин, окрім курей і свиней, малював хрести крейдою на дверях, воротях, господарських будівлях, аби залякати нечисту
силу. Більшість традиційних українських свят тим чи іншим чином пов’язані з історичною та культурною спадщиною, що дісталася нам від наших пращурів. Хоч час невпинно рухається вперед, стародавні звичаї залишають нам згадку про те, у що вірили та до чого прагнули наші далекі предки. Коли ми святкуємо традиційні свята, виконуючи ритуальні дійства, тим самим ми славимо одвічні чесноти, що цінуються на теренах нашої Батьківщини з давніх часів.
Немає коментарів:
Дописати коментар