День Всеукраїнський день бібліотек «В майбутнє – з книгою!»

Книга… Звичайнісіньке слово. І предмет, який вона означає, на перший погляд, теж звичайний. Та неоціненні ті багатства, які містяться на книжкових сторінках. Книга сьогодні – абсолютно необхідний атрибут життя, без якого у людства немає ні історії, ні культури, ні майбутнього!

День народження Івана Карпенко-Карого

 Серед драматургів, які постачали театр корифеїв сценічною продукцією, найбільш талановитим виявився Іван Карпенко-Карий. В історію національного театру й українського красного письменства він увійшов як талановитий актор, батько української комедії та української трагедії, митець, велич творчого доробку якого досі викликає щире подивування. Як актор Іван Карпенко-Карий віртуозно зіграв ролі Назара Стодолі з однойменної драми Т.Шевченка, Герасима Калитки («Сто тисяч»), Терентія Пузиря (« Хазяїн»), Мартина Борулі та Омелька (« Мартин Боруля»), Потоцького (« Сава чалий») з власних творів.

 

Написавши вісімнадцять п’єс, Карпенко-Карий став найяскравішою зіркою в сузір’ї кращих українських драматургів.

Пам’ять про геніального корифея увіковічено в багатьох місцях України, на батьківщині споруджено пам’ятник і відкрито літературно-мистецький заповідник «Хутір Надія», а Київський національний інститут театрального мистецтва з гордістю носить ім’я Івана Карпенка-Карого.

,,Сто тисяч'' і ,,Хазяїн'' - це драматичні твори, котрі наповнені неповторним українським колоритом і харизматичними персонажами. Саме тому вони так подобаються і читачам, і глядачам. Тонка сатира, іронія спонукає нас не лише насолоджуватися самим сюжетом, а й робити висновки на основі тієї чи іншої п'єси: що головне у житті : гроші чи здоров'я, чи існує справжнє кохання, чого варті карбованці і гривні без щастя і затишку у сім'ї?...Здавалося б ці твори написані більш ніж сто років тому, однак не втратили своєї актуальності і сьогодні, у бурхливому двадцять першому столітті.

Оксана Стефанівна Забужко "Музей покинутих секретів"

   

Оксана Стефанівна Забужко  народилась 19 вересня 1960 року в Луцьку. Закінчила філософський факультет (1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. 1987 р. захистила кандидатську дисертацію на тему «Естетична природа лірики як роду мистецтва». Викладала україністику в американських університетах, провадила авторську колонку в деяких періодичних виданнях («Panorama», «Столичные новости» та ін.), вела літературні майстер-класи в Київському університеті ім. Т. Г. Шевченка. Оксана Забужко є автором поетичних збірок «Травневий іній» (1985), «Диригент останньої свічки» (1990), «Автостоп» (1994), «Новий закон Архімеда. Вибрані вірші 1980-1998» (2001), прози: «Інопланетянка» (1992), «Казка про калинову сопілку» (2000), «Репортаж із 2000-го року» (2001), «Музей Покинутих Секретів» .

Цей роман визнано українською та зарубіжною критикою не тільки за найвидатніший твір української літератури доби незалежності, а й за один із найважливіших у всій літературі Східної Європи після падіння комунізму. Нагороджений Центральноєвропейською літературною премією «Анґелус» (2013), перекладений англійською, німецькою, польською, чеською, російською мовами, неодноразово відзначуваний як «книжка року» (в Україні, Німеччині, Швейцарії, Польщі), «Музей покинутих секретів», «роман нобелівського класу» (Newsweek Polska); по праву став візитною карткою нової української літератури. Це - сучасний епос сучасної України: родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від 1940-х років до весни 2004-го. Велика література і жорстока правда - про владу минулого над майбутнім, про кохання, зраду і смерть, про споконвічну війну людини за право бути собою.

Літературна вітальня 360 років від дня народження Данієль Де́фо (1660-1731) англійського прозаїка «В гостях у Робінзона»

 Народився Дефо в Кріплгейт (Лондон) приблизно в 1660 році. Отримав духовну освіту і готувався в пастори, але від церковної кар’єри змушений був відмовитися. Займався комерційною діяльністю. У 1681 почав писати вірші на релігійні теми.

Закінчивши Ньюінгтонскую академію, де вивчав грецьку та латинську мови і класичну літературу, став прикажчиком у оптового панчішного торговця. По торгових справах часто бував в Іспанії, Португалії та Франції, де ознайомився з життям Європи і вдосконалювався в мовах. Згодом сам був власником панчішного виробництва, великого цегельно-черепичної заводу, але розорився. Загалом Дефо був підприємець-ділок з авантюристичної жилкою. Він був також одним з найактивніших політиків свого часу. Талановитий публіцист, памфлетист і видавець, він, не займаючи офіційно жодної державної посади (він був керівником розвідслужб Британії), один час мав великий вплив на короля і уряд.

“Робінзон Крузо” — відомий роман класика англійської літератури Даніеля Дефо (1660—1731), що продавався тисячними накладами ще за життя автора. Твір був написаний на основі реальних подій: моряка Александра Селкірка внаслідок конфлікту з капітаном залишили з мінімальним припасом на безлюдному острові, де він провів чотири роки. Тонкощі взаємодії з природою, Богом, глибше пізнання себе, власних істинних потреб — усе це майстерно вплетено в захопливу розповідь про пригоди людини, що з комфортних умов цивілізації потрапилав непривітну “зелену пустелю” без найнеобхідніших предметів і знарядь праці. Герой наново визначає для себе цінність багатьох речей, і деякі його висновки можуть здатися нашим сучасникам дещо несподіваними.

 

Незламний характер Робінзона уособлює кращі риси всього людства. Людина не повинна боятися труднощів. Саме ця думка є висновком твору "Робінзон Крузо". І саме тому історія звичайного моряка, який завдяки наполегливій праці та незламному характеру зумів вижити та підвищитися над несприятливими обставинами, буде ще довго хвилювати читачів цієї чудової книги. Бо приклад Робінзона доречний не лише на безлюдному острові, алей у повсякденному житті.

Над будинком парламенту України замайорів синьо-жовтий прапор

 Для кожної країни її прапор – офіційна емблема держави, символ її суверенітету. В багатьох країнах світу на законодавчому рівні визначений порядок поводження з прапором, його захист та відповідальність за наругу над державним символом.

4 вересня 1991 року в Верховній Раді України після триразового голосування та заяви президента Леоніда Кравчука, що він подасть у відставку, над будинком парламенту урочисто підняли синьо-жовтий національний прапор України. 18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України своєю Постановою «Про прапор України» надала статус офіційного синьо-жовтому прапору.